Газові мережі та устаткування.Тема:2.6.Характеристики споживачів та мереж газопостачання.

1.  Визначення розрахункових витрат газу.

2. Витрата газу на комунально-побутові потреби.

3. Витрата газу на потреб теплопостачання.

4. Витрата газу на потреби промислових підприємств.

5. Коефіцієнт годинного максимуму.

1.Розрахункову витрату газу визначаємо виходячи із використання газу: на побутові потреби населення , для комунально-побутових потреб ,  для опалення житлових будинків, для промислових цілей. Спочатку визначаємо річні витрати, а по річним витратам і коефіцієнту годинного максимуму підраховуємо розрахункові годинні витрати газу. Для виконання підрахунку необхідно задатися такими даними:  приготування їжі - для 100% населення , опалення багатоповерхової будівлі (місце або центральне в %), гаряче водопостачання (місце або центральне в %), користування пральними або лазнями для 100% населення.

2.Для визначення витрати газу на комунально - побутові потреби  (приготування їжі і гарячої води)   необхідні такі данні:

-         кількість жителів які користуються  даними послугами ;

-         норма витрати теплоти;

-         нижчу теплоту згорання родовища.

 Норму витрати газу на комунально - побутові потреби  визначаємо за формулою,

                                                         V = q/Q^р_н м³ /рік                                              (3.3)

                                     

де   q  - норма витрат теплоти, , мДж/рік,

     Q^р_н- нижня теплота згорання складових частин природного газу,  мДж/м³.

Визначаємо  кількість розрахункових одиниць, користуючись такою формулюю,

                                               М = N * Х *С,                                                  (3.4)

 де          N – кількість мешканців, людей.

               Х – ступень охоплення міських споживачів газопостачанням.

               С – розрахункова кількість комунальних послуг

    Річні витрати газу визначаємо по нормам витрати газу з в рахуванням кількості розрахункових одиниць, тобто  

                                           Vр = V *М  ^,   м³/рік                                              (3.5)

Годинна витрата газу на комунально – побутові потреби при температурі 0⁰С і тиску газу 0,1 МПа необхідно визначати як долю річної витрати по формулі,

                                             Vг = К * V_р,    м³/год                                            (3.6)       

          де    К - коефіцієнт годинного максимуму (коефіцієнт переходу від річної            до максимальної годинної витрати газу).

 3.  Витрата газу на потреби теплопостачання залежить головним чином від температури зовнішнього повітря , кількості  і типу опалювальних будинків.

Будинки можуть опалюватися:

1) централізовано – ТЕЦ які виробляють теплоту для потреб опалення, вентиляції і гарячого водопостачання, як правило у районах  з трьох і більше поверховою забудовою.

2) місцевого – автономні теплогенеруючі установки , які розміщують в кожному із будинків у районах з 1-2 поверховою забудовою.

  Годинна  витрата газу на  опалення та вентиляцію визначається по наступній формулі:      

                              

                V  ^ов = [1+К(1+К₁)] 0, 036* g₀  Fж /  Q^н_р  ;   м³/год,                         (3.7)                       

де     К – коефіцієнт, який враховує витрату газу на опалення громадських будинків, за відсутності даних приймається рівним,   К = 0,25;

          К₁- те ж на вентиляцію, приймається рівним  К₁=0,4
           g₀ – укрупнений показник максимального теплового потоку на опалення 1м² загальної площі, Вт/м² (приймається в залежності від поверховості житлових будинків у районі і температурної зони України, в якій розташований населений пункт)

             Fж – загальна площа житлових будинків у районі,  м²,

          Q^н_р – нижча теплота згорання  мДж/м³,

         n – коефіцієнт корисної дії системи теплопостачання,   = 0,75-0,8

Розрахункова витрата газу на потреби  гарячого водопостачання визначається:

                                                       V_год^гв =К₂·N·q·, м³/год                          (3.8)

де   К₂- коефіцієнт який враховує добову нерівномірність розбору гарячої води  К₂=2,4.

           _гв. – укрупнений показник середнього теплового потоку на гаряче водопостачання, Вт/люд, приймається в залежності від норми води на гаряче водопостачання на одну людину з добу.

Річні  витрати  газу  на потреби  теплопостачання визначають на основі даних

про годинне споживання газу в залежності від виду навантаження:

                                                     V^і_р=m_і*V^і_год,,                                              (3.12)

де   m_і – кількість годин використання максимуму для і-го виду навантаження ,       год/рік. Розрізняють опалювально-вентиляційне – m_ов.

  

Використання максимуму m_гв для системи гарячого водопостачання визначають за формулою

                               m_ов = 10*(n₀+(350-n₀)*β1*β2,                                        (3.10)

де  β1 – коефіцієнт який враховує зменшення витрати теплоти на нагрівання  мережної водив системі централізованого теплопостачання у теплий період року, β1=0,8.

       β2 – теж, зменшення водорозбору, β2=0,8

4. Всі підприємства населених пунктів, витрачають паливо в котельнях для приготування пари і гарячої води, на опалення і для технологічних потреб Витрату газу котельнями можна визначити сумуючи всі витрати газу по району, тобто
V =  ΣV_{ц.оп   *}  ΣV_вен 
де   ΣV_ц.оп.- сумарна витрата газу на центральне опалення, м³/год;

       ΣV_вен.- сумарна витрата газу на вентиляцію, м³/год;

       V_г.вод.- витрата газу на гаряче водопостачання, м³/год.

5. Витрата газу за годину визначають для різних груп споживачів для днів максимального газопостачання і за розрахунковий приймають сумарні максимальні годині витрати. Приклад визначення сумарних годинних витрат газу видно з рис. 42 який показує , що максимальна година витрата припадає на період з 19 до 20 годин. В зв’язку з тим , що максимальні годинні витрати в основному  припадають на місяці та дні максимального газопостачання , величину цих витрат можна визначити як максимальну частину добові витрати  (за годину) в місяць найбільшого газопостачання , тобто як добуток коефіцієнтів місячної, добової і годинної нерівномірності.

При розробці проектів газопостачання міст та інших населених пунктів , якщо передбачається покриття сезонних і добових нерівномірностей газопостачання, при знаходженні  розрахункових годинних витрат використовують тільки коефіцієнт годинної  нерівномірності за рік, який називається коефіцієнтом годинного максимуму.

Значення коефіцієнтів годинного максимуму вибирається із таблиці із врахуванням кількості жителів. В більшості випадків для визначення коефіцієнту годинного максиму необхідно виконувати інтерполяцію.

Наприклад. Необхідно визначити коефіцієнт годинного максиму для кількості жителів–2019. Отже виконуємо інтерполяцію між кількістю жителів 2000 та 3000.

Для 2 тисячі людей коефіцієнт годинного максиму становить 1|2000

Для 3 тисячі людей коефіцієнт годинного максиму 1|2050

Отже для кількості – 2019 людей коефіцієнт годинного максиму становить:

К^h _мах = 2000 +   2050-2000\ 3000-2000*(2019-2000)=2000,95

 Отже,              К^h_мах = 1|2000,95


Домашнє завдання: опрацювати та законспектувати матеріал.

Питання: 1. Як визначаються розрахункові витрати газу?
                2. Які необхідні дані для визначення витрат газу на комунально- побутові потреби?
                 3. Від чого залежать витрати газу на потреби теплопостачання?
                  4. Що називається коефіцієнтом годинного максимуму?