Основи стандартизації,метрології та сертифікації.Тема:Державна система стандартизації в Україні.
Національна
система стандартизації включає комплекс взаємопов'язаних
правил і положень, які регламентують організацію та порядок проведення робіт з
усіх питань практичної діяльності в галузі стандартизації країни.
Цілі стандартизації можна підрозділити на загальні
і конкретні, що стосуються
забезпечення відповідності.
Загальні цілі випливають насамперед зі змісту поняття. Конкретизація
загальних цілей для української стандартизації пов'язана з виконанням тих вимог
стандартів, що є обов'язковими.
Конкретні цілі стандартизації відносяться до визначеної області
діяльності, галузі виробництва товарів і послуг, того або іншого виду
продукції, підприємству тощо.
Наслідком
діяльності в галузі стандартизації є створення нормативних документів.
Нормативний документ (НД) – це документ, що встановлює
правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або
їх результатів.
Через нормативні
документи стандартизація впливає на сфери трудової діяльності людини, на
розвиток народного господарства країни, прискорення науково-технічного
прогресу, економію та раціональне використання сировини, матеріалів,
енергетичних ресурсів, підвищення якості продукції (процесів, робіт, послуг).
НД розробляються
на об'єкти стандартизації, які обов'язкові для використання в певних галузях
діяльності, в установленому порядку і затверджуються компетентними органами.
До нормативних документів
належать стандарти, технічні умови,
зводи правил, регламенти, керівні нормативні документи, державні класифікатори
тощо.
Об'єкт стандартизації – це предмет, який підлягає
стандартизації.
|
До об'єктів стандартизації належать продукція, процеси, послуги, які
однаковою мірою стосуються будь-якого матеріалу, компонента, обладнання,
системи, їх сумісності, а також правила,
поняття, визначення, процедури, функції, методи, що служать предметом
роботи зі стандартизації і можуть бути охарактеризовані кількісно і якісно за
допомогою понять, визначень, умовних одиниць тощо.
Стандарт (від англ. standard – норма, зразок, мірило) в широкому розумінні –
це зразок або еталон якості, через який держава здійснює науково обґрунтоване
управління якістю.
|
|||
Національний
стандарт
|
стандарт, що прийнятий
національним органом з стандартизації та доступний широкому колу підприємців
і споживачів. Національний стандарт є одним з атрибутів державності та
віддзеркалює специфіку розвитку національної економіки залежно від
історичних, географічних та соціальних умов.
|
||
Міжнародний
стандарт
|
документ, який базуються на
консенсусі, розробляється та приймається ISO та іншими міжнародними
організаціями з стандартизації на добровільній основі.
|
||
Регіональний
стандарт
|
стандарт, який прийнятий
регіональною міжнародною організацією зі стандартизації лише одного
географічного, політичного або економічного регіону.
|
||
Міждержавний
стандарт
|
стандарт,
прийнятий країнами, що приєдналися до Угоди про проведення погодженої
політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації, і застосовані
ними безпосередньо. Міждержавні стандарти діють в усіх країнах СНД
|
||
Гармонізовані
стандарти
|
стандарти, що стосуються одного
й того ж об'єкта, які затверджені різними органами, що займаються стандартизацією
|
||
Консенсус – загальне погодження, яке
характеризується відсутністю суттєвих заперечень стосовно важливих питань у
більшості зацікавлених сторін і яке є процесом, коли намагаються врахувати
думки всіх сторін і дійти згоди з будь-яких суперечливих питань.
Технічні
умови – нормативний документ, що
встановлює технічні вимоги, яким мають відповідати виріб, процес чи послуга.
Вони можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.
Настанова;
звід правил – нормативний документ, що рекомендує практичні прийоми чи методи
проектування, виготовлення, монтажу, експлуатації або утилізації обладнання,
конструкцій чи виробів. Настанова може бути стандартом, частиною стандарту, або
іншим не залежним від стандарту документом.
Регламент – прийнятий органом влади
нормативний документ, що передбачає обов'язковість правових положень.
Технічний регламент – регламент, що
містить технічні вимоги або безпосередньо, або через посилання на стандарт,
технічні умови, настанову їхній зміст.
Гармонізовані
стандарти; еквівалентні стандарти – стандарти на один і той самий об'єкт,
затверджені різними органами стандартизації, і які забезпечують
взаємозамінність виробів, процесів і послуг чи загальне однозначне розуміння
результатів випробування або інформації, що подається відповідно до цих
стандартів.
Уніфіковані
стандарти – гармонізовані стандарти, які є ідентичними за змістом,
але не ідентичні за формою подання.
Обов'язковий
стандарт – стандарт, застосування якого є обов'язковим під дією
основного закону чи неодмінного посилання в регламенті.
Керівний
нормативний документ (КНД) – нормативний документ, який встановлює
норми, правила, вимоги організаційно-методичного та загально технічного
характеру.
Показники
стандартів – це характеристика об'єктів стандартизації, що
виражаються за допомогою умовних одиниць, позначень чи понять.
Сумісність – придатність
продукції, процесів, послуг до спільного використання, що не викликає небажаних
взаємодій за заданих умов для виконання встановлених вимог.
Безпека – відсутність
недопустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди
здоров'ю людини під час звичайних умов використання, зберігання,
транспортування, виготовлення й утилізації продукції (процесів, робіт, послуг).
Охорона навколишнього природного
середовища – комплекс міжнародних, державних, регіональних заходів
(адміністративних, господарських, політичних та громадських) щодо підтримування
параметрів функціонування природних систем (фізичних, хімічних, біологічних) у
межах, що забезпечують здоров'я та добробут людини.
Домашнє завдання: опрацювати та законспектувати матеріал
В.В.Тарасова. Метрологія,стандартизація і сертифікація.стор.78-81
Комментарии
Отправить комментарий