Метрологія. Національна система сертифікації України.

                  Національна система сертифікації України.

Класифікуючи сертифікацію за певними ознаками, виділяють наступні її види:

Залежно від об’єктів сертифікації:

·   сертифікація продукції; 

·   сертифікація робіт та послуг; 

·   сертифікація систем забезпечення якості підприємства.

Залежно від області сертифікації:

·   сертифікація систем забезпечення якості; 

·   екологічна сертифікація; 

·   сертифікація соціальної лояльності.

За правовою ознакою:

·   обов’язкова; 

·   добровільна.

Система забезпечення (управління) якістю – це один із засобів постійного вдосконалення підприємства за рахунок підвищення якості усіх видів його діяльності всіма співробітниками. Це сукупність всі аспектів (ресурси, персонал, організаційна структура і т.п.), що впливають на якість кінцевої продукції.

Сертифікація системи управління якістю (аудит) щодо виробництва певної продукції – це дії, проведені за визначеною схемою уповноваженою третьою стороною (незалежної від підприємства і споживачів) з метою підтвердження відповідності системи вимогам нормативного документа (стандарту ДСТУ ISO 9001:2000, ДСТУ ISO 9002:2000). При цьому забезпечується упевненість у тому, що виробник здатний постійно випускати продукцію, яка відповідає вимогам даних нормативних документів, продукція незадовільної якості своєчасно виявляється, а виробник вживає заходів щодо запобігання вироблення такої продукції на постійній основі.

У сьогоднішній практиці використовують дві моделі систем якості: ISO 9001 або ISO 9002. Вони відрізняються ступенем охоплення всіх етапів життєвого циклу продукції.

Модель системи ISO 9001 застосовують підприємства, виробничий цикл яких містить: проектування, розробку, виробництво, монтаж і обслуговування.

Модель системи ISO 9002 використовують, коли виробничий цикл включає: виробництво, монтаж і обслуговування, тобто відсутні проектування і розробка.

Екологічна сертифікація проводиться на основі стандартів ÎSO серії 14000. Мета екологічної сертифікації полягає в стимулюванні впровадження технологічних процесів виробництва продукції, які мінімально забруднюють природне середовище і гарантують споживачеві безпеку для його життя, здоров'я, майна і навколишнього середовища.

Сертифікація соціальної лояльності здійснюється на основі міжнародного стандарту SA 8000, що містить основні критерії для оцінки соціальної лояльності організації: дитяча праця, примусова праця, гігієна і безпека праці, свобода асоціації і право укладання колективних договорів, дискримінація, дисциплінарні стягнення, робочий час, винагорода, система керування.

Обов‘язкова сертифікація – здійснюється на відповідність вимогам, які віднесені нормативним документом до обов’язкових вимог і є обов’язковими для виконання.

Обов'язковій сертифікації підлягає ряд продукції, робіт, послуг, якість яких безпосередньо визначає безпеку для життя, здоров'я і майна громадян, а також охорону навколишнього середовища. Так, обов'язковій сертифікації підлягають продукти харчування, медикаменти, будівельні матеріали, автомобілі та ін. Обов'язкова сертифікація проводиться тільки державними органами з сертифікації.

Добровільна сертифікація – проводиться на відповідність вимогам, які не віднесені нормативними документами до обов’язкових вимог.

Системи сертифікації діють на національному, регіональному та міжнародному рівнях, тому відповідно розрізняють національну, регіональні та міжнародні системи сертифікації.

Координацією заходів по створенню міжнародних систем займається спеціальний комітет з сертифікації – СЕРТИКО, що діє у складі ISO. Цим комітетом розроблені:

·   правила і порядок здійснення сертифікації продукції; 

·   критерії акредитації випробувальних центрів (лабораторій); 

·   умови вступу до міжнародної системи сертифікації (наявність нормативно-технічної документації, що містить вимоги до сертифікованої продукції; високий рівень метрологічного забезпечення виробництва; функціонування спеціальної системи нагляду за діяльністю випробувальних центрів і якістю продукції). 

У ряді країн уже функціонують акредитовані у СЕРТИКО ІSО і визнані світовим співтовариством випробувальні центри, що видають сертифікати на певні види продукції.

Стосовно регіональних систем сертифікації, то загальною європейською організацією для усіх сертифікаційних органів є ЕОТС (Європейська організація з випробувань та сертифікації), яка була створена спільно Комісією ЄС, Секретаріатом європейської зони вільної торгівлі (ЕРІА) та Європейським комітетом зі стандартизації СЕN/CENELEC.

Відмінні ознаки обов’язкової та добровільної сертифікації

Ознаки	Вид сертифікації
	обов’язкова	добровільна
Основна мета проведення	Забезпечення безпеки те екологічності товарів (робіт, послуг)	Забезпечення конкурентоспроможності продукції (послуг). Реклама продукції (послуг), яка відповідає не тальки вимогам безпеки, але й має високу якість
Підстави для проведення	Законодавчі документи	Бажання юридичних чи фізичних осіб на договірних умовах між заявником та органом сертифікації
Об’єкти	Перелік товарів (послуг), що підлягають обов’язковій сертифікації, який затверджений Урядом країни	Будь-які об’єкти
Сутність оцінки відповідності	Оцінка відповідності обов’язковим вимогам, які передбачені законом «Про обов’язкову сертифікацію»	Оцінка відповідності будь-яким вимогам заявника. Для об’єктів, що підлягають обов’язковій сертифікації – оцінка відповідності вимогам, які доповнюють обов’язкові
Нормативна база	Державні стандарти, Санітарні норми та правила та інші документи, які встановлюють обов’язкові вимоги до якості товарів (робіт, послуг)	Стандарти різних категорій, ТУ та інша технічна документація, яка запропонована заявником

Більш поширеною є національна система сертифікації, за якою підприємства тієї чи іншої галузі промисловості випускають продукцію відповідно до вимог визначених національними і (або) міжнародними стандартами.

Розрізняють також державні (урядові) та недержавні (неурядові) системи сертифікації.

Недержавні системи сертифікації, як правило, займаються добровільною сертифікацією. Прикладом такої системи сертифікації може виступати система TUV CERT.

Відносно державної системи сертифікації, то її створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання – національний орган країни з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме:

·   визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в країні; 

·   затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження; 

·   призначає органи з сертифікації продукції; 

·   встановлює правила визнання сертифікатів інших країн; 

·   розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції; 

·   веде Реєстр державної системи сертифікації; 

·   організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації. 

Переваги підприємств у результаті сертифікації

·   покращання менеджменту управління; 

·   поглиблення знань щодо процедурних питань, що сприяє прискоренню усунення процедурних проблем; 

·   підвищення ступеня задоволення потреб споживачів; 

·   додаткові конкурентні переваги продукції порівняно з несертифікованими товарами-конкурентами; 

·   розширення частки ринку.